Дрогобицька церква святого Юрія милує око усіх мешканців
міста вже не одне століття. Розмовляючи з науковим працівником Краєзнавчого
музею «Дрогобиччина» відділу дерев’яної архітектури Юлією Степанівною Лаврись,
дізнаємося, що церква збудована ще у XVІ столітті, без
єдиного гвіздка, за проектом архітектора Григорія Теслі. За твердженням
мистецтвознавця Г.Логвина, «на Україні немає іншої церкви з такою мальовничою
грою об’ємів… Храм Юра і дзвіниця – це справжня поема в дереві, витесана
сокирою, немов велетенський скульптурний твір». На жаль, у XVII
столітті церква була пошкоджена під час пожежі. Для її реставрації привезли
бруси зі старої церкви с.Надієво, що на Івано-Франківщині. Після цього церква
змінила своє шатроподібне покриття на стилізоване під раннє українське бароко,
добудували крилоси. Бруси були ковчежної форми (із вівтарної частини). Зверху
над «бабинцем» збудували ще одну церкву – «Введенія в храм Пресвятої Богородиці».
Але пройшов час і знову потрібна допомога святині. Зараз
бригада майстрів (старший виконроб – А.Сенчишин, майстри – М.Занько, І.Карпович,
під керівництвом бригадира В.Зварича) ЗАТ «Львівреставрації» (голова правління
– В.С.Пащак), котра повністю відновила церкву Вознесіння Христового в Батурині,
реставровувала Олеський та Золочівський замки, відновлює гонтове покриття. Ця
робота є досить копітка, оскільки підганяють гонт на місці вручну, під розмір
та вигин клепки. Гонт, як і всю будівлю, оброблено протипожежними реактивами,
що дає гарантію на 50 років. Уже встановлено пожежну сигналізацію, згідно з
приписом ЮНЕСКО, яка після виконання і всіх інших робіт внесе церкву до списку
«Памяток міжнародного значення».
Безпосередню участь у процесі реставрації нашої святині бере
викладач Львівської академії мистецтв Лев Андрійович Скоп. Ведучи власні
дослідження про історію та традиції церкви Святого Юрія, п.Скоп знайшов в
архівах ескізи віконних вітражів церкви. Лев Андрійович загорівся бажанням
допомогти особисто у відновленні цих вітражів, а також іконостасу, щоб
повернути його автентичний розпис XVII століття. Також
планується відновлення огорожі навколо храму, що теж є неабиякою історичною
цінністю. Але як завжди для цього потрібні кошти.
Шкода, що гроші для відновлення таких унікальних пам’яток архітектури
виділяють за залишковим принципом. Тяжко виконувати ручну роботу такого типу
при сильних морозах і важких погодних умовах, які були цієї зими. У період «весна-літо»
це – набагато легше і приємніше. Хочеться, щоб не тільки сам храм, але й
територія навколо нього (під’їзні дороги) були приведені в належний стан, щоб
туристам захотілось вийти зі своїх туристичних автобусів, пройтися такою
звичною і гостинною стежиною, зайти всередину святині, вдихнути в себе дух
столітньої історії, а не споглядати на неї із вікон транспортних засобів.
Древні храми взивають до нас про допомогу, нагадують про
наше глибоке коріння на цій землі, не дають зачерствіти і збайдужіти, забути,
хто ми є і чиїх батьків діти. Потрібно любити і шанувати свої культуру та
звичаї. Цінувати все те, що було найсвятішим для наших предків і що вони
берегли протягом такого довгого часу, для того, щоб потім передати нам. І ми
маємо також усвідомити, що майбутнє не можливе без основи з минулого. Фундамент
важливий у кожному новому будинку, він є, його
просто не треба руйнувати.
Анна САГАН
|
