Провінційний математик, побачивши, що одного достойного керманича незаслужено поливають брудом, вирішив з просвітницькою метою щось написати, бо сам бачив все в інших тонах. Із першого знайомства з ним до сьогодні його думка про цього достойника істотно не змінилася. Після першої публікації чув схвальні відгуки далеко не від всіх. Тому вирішив писати ще. Ця писанина була зорієнтована в основному для достатньо освічених. Цей математик в політику особливо не пхався, писав тільки цифри й був дуже здивований, коли на свою адресу почув: "То тобі написали, ти тільки підписи ставив”. "Ти такий, сякий, ти продався, все написав наперед, а потім тільки дати ставив”. Дійшло до того, що йому нібито платили три колишні кандидати в президенти: Л.Кравчук, В.Ющенко, В.Янукович. Оскільки пішли й продовжуються такі чутки, то новий письменник мусить оприлюднити деякі факти своєї біографії, про які ніколи голосно не говорив.

У 1979 році молодий аспірант-математик перед захистом своєї кандидатської дисертації вимушений був виступати на семінарах у московських вищих навчальних закладах, зокрема, в Московському університеті імені Ломоносова. Там аспіранту поважні професори сказали, що може бути, але потрібно більше полову видавати за зерна, бо в кандидатських дисертаціях так прийнято. Дехто рекомендував прислухатися, оскільки полова була такою, як у багатьох зерна. Аспірант вчинив по-своєму. Він сів у поїзд, попросив московських професорів сісти за парти, доступно роз’яснив цим професорам політику партії й уряду. І пояснив так доступно, що надалі при кожній зустрічі аж до відходу в світ кращий вони вели себе приблизно так, як поводили себе час від часу миші при зустрічі з котом Леопольдом. Але вже тоді аспіранту цього стало мало. Він зібрав достатньо документів і з часом домігся того, чого хотів, – повного нокдауну: один з професорів сам себе назвав тим самим терміном, яким хотів колишній аспірант. Другий, який був близьким приятелем першого, не встиг це зробити, бо відійшов у світ кращий.

Після цього думка колишнього аспіранта про цих професорів стала ще вищою, оскільки він зрозумів, що мудрий не той, хто говорить, що всі дурні, а мудрим є той, хто вміє свою точку зору належно аргументувати, а якщо помилився з аргументами, то це потрібно оприлюднити. Він також зрозумів, що у випадку наявності чогось нестандартного свою позицію потрібно відстоювати особливо вишукано.

Помилка цих професорів була в психологічному стереотипі – у районних центрах не проживають такі, які в інтелектуальних двобоях можуть стати переможцями з тими, яким у цій державі належало найголовніше слово у присудженні документів про мудрість.

А тепер знову повернемось до сьогоднішніх подій. Я спостерігав, як останні гризуни покидали корабель, що потопав. Мені стало соромно, як аргументували свою поведінку поважні люди, які тричі впродовж місяця змінювали власну орієнтацію. Мені захотілось на зло їм зайти в неділю до кабіни та й проголосувати за спеціаліста з геноциду та знавця Чехова. Я зайшов до кабіни, але так вчинити не зміг, проголосував так, як і думав – поставив позначку у третьому рядку. Про це кажу відверто, усвідомлюючи, що ставлю себе у центр рингу. Кажу відверто, бо прийшов до висновку, що суспільству потрібні глибокі інтелектуальні дебати та релаксація від гіпнозу. Говорю відверто тому, що відчув здатність послати у глибокий нокдаун цілі армії великих політологів, філософів, поетів, спеціалістів з логіки, мови, а також цілі армії тих, яким у мирське життя не належить втручатися.

Таким чином, виступи на семінарі продовжуються, але удари стають точнішими.

Виступ перший. Як ми обирали президентів?

Перший раз: В.Чорновіл – той, який все нам дасть, Л.Кравчук – той, який нас комусь продасть.

Другий раз: Л.Кравчук – тепер він є тим, що все нам дасть, Л.Кучма – той, який нас комусь продасть.

Третій раз: Л.Кучма – тепер він є тим, що все нам дасть, П.Симоненко – той, який нас комусь продасть.

Четвертий раз: В.Ющенко – той, що все нам дасть, В.Янукович – той, який нас комусь продасть.

П’ятий раз: Ю.Тимошенко – та, яка все нам дасть, В.Янукович – той, що нас комусь продасть.

Виступ другий. Як ми оцінювали своїх президентів?

Л.Кравчук – злодій, все зробив не так, віддав атомну зброю, Л.Кучма – злодій і бандит. В.Ющенко – злодій, зрадник, запроданець, все зробив не так.

Виступ третій. Як ми оцінювали тих, які можуть стати президентами в майбутньому?

О.Тягнибок, В.Ющенко, А.Яценюк, С.Тігіпко – зрадники, які продалися В.Януковичу, оскільки так і не заявили про підтримку жінки з великою косою.

Виступ четвертий. Як ми можемо обирати президентів у майбутньому?

Шостий раз: В.Янукович – той, який все нам дасть, А.Напівмудренко – той, який нас комусь продасть.

Сьомий раз: А.Напівмудренко – той, який все нам дасть, Повний ідіот – той, який нас комусь продасть та всіх знищить.

Восьмий раз: Рада безпеки ООН прийняла рішення про Президента України. Прилітає в Київ літак, з нього виходять двоє людей, одним з яких є Кашпіровський. Останній повідомляє, що його товариша потрібно називати Президентом України. По всій країні чути задоволені вигуки: «Хай живе новий наш президент, він все нам дасть!».

Виступ п’ятий. Яку історію нам нав’язували?

Нашу історію творили одні зрадники й бандити: І.Мазепа, С.Петлюра, П.Скоропадський, С.Бандера, комуністи.

Виступ шостий. Яку історію пишемо ми?

Ми обирали й думаємо обирати зрадників і бандитів.

Виступ сьомий. Що подумають про нас нащадки, які будуть вивчати теперішню нашу історію?

Відповідь напрошується сама. Тому потрібно схаменутися, дивитися на теперішні події з оптимізмом. Перший є героєм, оскільки зміг здобути незалежність, Другий є героєм, оскільки зміг відстояти незалежність та запустити економіку, Третій є героєм, оскільки зміг зробити народ вільнодумцем, подивитися правдиво на історію, правдивих героїв назвав героями, можливі майбутні президенти О.Тягнибок, А.Яценюк, С.Тигіпко є героями, бо мали свою позицію, яку не поміняли на привабливі аргументи. Переможець теперішніх виборів є героєм, оскільки за ним пішли мільйони й він зміг перемогти достойних опонентів. Його основна суперниця є героєм, оскільки без її дій багато чого зі згаданого вище не відбулося взагалі.

Виступ восьмий. Два життєві принципи: 1) ти начальник – я дурак, я начальник – ти дурак; 2) не виноси сміття з хати. Ці принципи є особливо важливими для людей, які займають найвищі посади в державі. Якщо людина, яка займає такі посади, ці принципи порушує, то народ приходить до висновку, що всі, які ним керують, є зрадниками, запроданцями. Потрібно ж бути реалістами: перебувати на верхніх щаблях і бути абсолютно чистим є неможливо. Велика політика – справа дуже брудна.

Виступ дев’ятий. Як дискредитували наших президентів?

Першого дискредитував той, хто був другим в його команді – Л.Кучма. Народ підтримав. Другого дискредитував той, який був другим в його команді – П.Лазаренко, а згодом й інші. Народ підтримав. Третього дискредитувала та, яка була другою в його команді – Ю.Тимошенко. Народ підтримав. Перші дві дискредитації вже в історії. Детальніше зупинимось на початках останньої. Згадаємо, що першим головою служби безпеки за президента В.Ющенка був О.Турчинов, який повинен був втілювати в життя утопічний лозунг революції – бандитам тюрми. Якихось успіхів у втіленні в життя цього лозунгу службою безпеки ніхто не помітив, але інформовані зауважили, що чомусь багато хто знає про події, які відбувалися в адміністрації президента. Там, напевно, ділили пиріг, який потрібно віддати сильним світу сього, – спонсорам революції. Той, хто ділить, зрозуміло, отримує від цього ділення деякі відходи. Останнє ж стосується і тих, хто найбільше допомагає ділити.

Тоді в адміністрації президента працював на чільний посаді колишній чесний комсомольський працівник, колишній чесний бізнесмен, колишній чесний член партії СДПУ(о) О.Зінченко, який раптово став заїдливим борцем з корупцію. Він чи самостійно, чи за чиєїсь достойної аргументації порушив згадані два житейські принципи і на весь світ заявив, що ті, які найбільше допомагають ділити пиріг, забирають майже все, а іншим залишаються лише дрібки. Оскільки народ не усвідомлював, що велика політика – справа дуже брудна, то віра в ідеал була втрачена. Народ зрозумів, що їхній обранець також буває там, де не дуже приємно пахне. Добити втрачений ідеал стало справою техніки, і це регулярно робила та, яка займала другу посаду в його команді. Можливо, що це робилось свідомо, а можливо, й несвідомо. Але є люди, які вважають, що вона є основним дискредитатором Майдану і тому за жодних обставин за неї не проголосують.

Один великий спеціаліст з логіки хотів всю країну переконати, що голосування позначкою у третьому рядку є голосуванням за В.Януковича. Він, напевно, є спеціалістом з багатозначної логіки, в якій неправда може бути правдою і навпаки. Традиційна математична логіка говорить інше. Я голосую "за”, якщо попередні вчинки претендента мене переконали, що в майбутньому мені не буде соромно за свого обранця. Якщо за жодного з претендентів я поручитись не можу, то голосую "Проти всіх” і тому залишаю право вибору іншим, які переконані, що їхній обранець їх не підведе. Голосування "за” – це не тільки позначка, але й взята на себе відповідальність за його минулі та майбутні вчинки.

Виступ десятий. Як починати вихід з болота?

Ми повинні попросити вибачення перед тим, кого свідомо або несвідомо образили. Роблю це і я, оскільки часто вживав не дуже делікатні терміни. Переконаний, що потрібно особливо перепросити того, кого дочекались, але зрозуміти не змогли, допомогти робити менше помилок також не зуміли. Без цього взаємного прощення неможливим є наш рух уперед.

Виступ одинадцятий. Яку гру вели претенденти?

Першим стартував А.Яценюк, стартував дуже успішно, його рейтинги швидко йшли угору. Він почав відчувати себе майбутнім переможцем, але важковаговики не дрімали. Голубі запустили в мережу вістку про те, що він прибулець, а білі, що його фінансує Д.Фірташ. Результатом стало падіння рейтингів. Ймовірно, що білі запустили в гру й колишнього правдивого комсомольця С.Тигіпка також для придушення А.Яценюка. Він зі задачею справився так успішно, що під кінець першого раунду вже не потребував наставниці та й почав грати самостійну роль аж до закінчення другого раунду. Ю.Тимошенко підігрував також громадянин А.Гриценко. На арену вийшов також наставник А.Яценюка. І на початку першого туру О.Тягнибок, А.Яценюк та В.Ющенко грали в унісон – попробуємо одного з важковаговиків утопити в першому турі. В другому турі О.Тягнибок, А.Яценюк, С.Тигіпко та В.Ющенко стали грати одну гру – її утопимо на президентських виборах, а другого доб’ємо на парламентських. З цих причин вони мовчали в другому раунді. Мені здається, що така гра є цілком пристойною. Вона є зрадницькою для людей, які не хочуть думати глибоко. Політика – це складна гра одразу на багатьох шахівницях з багатоходовими комбінаціями та жертвами багатьох фігур, над чим основна частина населення не хоче задумуватись.

Що ж робити? Потрібно продовжувати згадану гру. На наступних місцевих виборах утопити білих й голубих "песиків”, а на наступних парламентських – потопити білих й голубих "гетьманчиків”. У результаті через три роки нещодавно коронований король залишиться голим. Боюсь, що цей король піде шляхом Л.Кучми й сказане не дадуть здійснити ті ж самі, котрі підігрували дискредитації попереднього короля.

Сподіваємось, що ці вибори не є останніми. Будьмо мудрішими в майбутньому.

Богдан ВИННИЦЬКИЙ, доктор фізико-математичних наук, професор