Минулої суботи, як і планувалося заздалегідь, Чудотворна ікона «Розп’яття Ісуса Христа» завітала у храм дрогобицьких великомучеників Северина, Віталія і Якима. Великолюдна громада парафіян разом з деканом Іваном Паньківим і священиком Андрієм Бунем «запросили» її на велику Службу Божу. Упродовж трьох днів перебування ікони у згаданому храмі відбулося ще декілька Служб Божих, а в понеділок за участю вісьмох священиків – Тайна оливопомазання...

Декілька штрихів до глинянської Чудотворної ікони «Розп’яття Ісуса Христа». З нею пов’язана легенда про перебування війська Богдана Хмельницького у 1648 році, коли він готувався до штурму Львова. Тоді буцімто гетьман подарував ікону. Вдячні мешканці розмістили її над престолом у вівтарі в церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Отже, ікона нібито має 352 роки. Однак фахівці-реставратори «омолодили» ікону аж на 152 роки. Яким насправді є вік Чудотворного образу, ніхто не знає. Відомо, що у 1886 році у Глинянах (а у 1397 році це місто мало статус Магдебурзького права) була чергова пожежа. Тоді цілковито згоріло все середмістя і навіть храм св.Івана Хрестителя. Мав згоріти і храм Успіння Пресвятої Богородиці, але Боже провидіння заступилося за нього. За переказами глинян, над куполом з’явилася постать Божої Матері, коли вогонь наближався до церкви. Про це диво оповіли старожили, і воно зафіксоване у спогадах. Божа Матір своєю опікою зберегла храм.

А чудесне оновлення образу Христового Розп’яття відбулося на Святий вечір 1936 року. Діти, котрі бігали біля церкви, побачили червоне сяйво. Вони сповістили про це старших. Коли паламар відчинив двері, то люди зауважили, що образ Розп’яття Ісуса Христа пломеніє у вівтарі над престолом. Цікавим є те, що до цього ікона мала тьмяний відтінок, не можна було побачити Розп’яття Ісуса Христа. За три дні образ став із тьмяного дуже блискучим, а світло продовжувало так сяяти аж три тижні. З тим, щоб розвіяти сумніви або підозри, що до цього дива не торкалася людська рука, до Глинян були направлені комісії із Кракова і від митрополита Андрея Шептицького.

Матеріали комісії і опитаних свідків згодом передали до Риму. Тодішній Папа Римський Пій ХІ на прохання митрополита УГКЦ Андрея Шептицького надав грамотою від 18 травня 1938 року п’ять відпустів на рік у цьому храмі на Вознесіння Господнє, на свято Пресвятої Євхаристії, на Різдво св.Івана Хрестителя, на Успіння Божої Матері і на Воздвиження Чесного Хреста.

Чудотворна ікона має велику Божу силу. Так, зокрема, за три роки (1936-1939рр.) відбулося близько трьох тисяч оздоровлень. І нині, відколи Розп’яття Ісуса Христа зазнало оновлення, на багатьох зійшла ласка чудесного видужання. До речі, у маленькій книжечці о.Дмитра Майкута «Глиняни – пам’ятка прочанину» описується, як чимало людей на своєму здоров’ї відчули помічну руку Господа.

Старовинний образ Ісуса Христа і надалі знаходиться у старенькій дерев’яній церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Звідусіль приїздять люди, щоб зміцнити свою віру в Бога, попросити спасіння і одужання від тілесних і дущевних недуг. Довкола храму – особлива аура. У цьому місці ніколи не вдаряла блискавка, не падав град. І це, напевно, видимі знаки Бога людині.

У тих же Глинянах сталося ще одне диво: місцева церква Святого Миколая, якій 106 років, сама себе розписує. Свого часу за її «оформлення» взявся маляр Северин Борачек із Винників з-під Львова. Різні часи пережив і цей храм. У 1962 році, коли Глиняни були районним центром, його закрили. Для яких потреб тільки не використовували церкву – і під стайню, і під склад... Від глуму і кривди фрески зблідли, їхні лінії стали невиразними. 1989 року відбулося перше Богослужіння. А декілька років тому люди зауважили, що бліді стіни церкви почали насичуватися фарбами. Нині фрески яскраві, а фахівці «Укрзахідпроектреєстрації», Академії мистецтв, відділу сакрального мистецтва не знайшли аргументів, щоб пояснити це.

Тому мандрівка Чудотворної ікони (образу) Дрогобиччиною – спершу в Трускавці, відтак у Лішні, а згодом у церкві дрогобицьких священномучеників Северина, Якима і Віталія та Катедральному соборі Пресвятої Богородиці якраз напередодні Восресіння Христового в душах багатьох мирян підсилила віру в Бога, снонукала їх до переосмислення своєї сутності на цій грішній землі.

Володимир ТУРМИС