Минулої неділі в Дрогобичі відбулися два мітинги. Один відбувався біля пам’ятника Борцям за волю України, інший – на меморіальному кладовищі (біля так званого Вічного вогню).

Перший мітинг проходив під егідою влади, відкривав і закривав його міський голова Микола Гук, другий – під проводом Ради ветеранів Великої вітчизняної війни.

Перший захід відбувався як віче-реквієм, акцент було зроблено на тому, що перемога над Німеччиною у Другій світовій війні мала для української нації половинчастий характер, але, тим не менше, наголошували промовці, цього дня треба вшанувати пам’ять усіх, хто поліг у боротьбі з фашизмом.

Другий захід відбувався як урочистість з нагоди, як наголошували промовці, 65-річчя великої Перемоги. Учасники цього мітингу вшанували пам’ять бійців Червоної армії, які загинули, як акцентувалося, у Великій вітчизняній війні за щасливе майбутнє прийдешніх поколінь.

Віче-реквієм тривало майже дві години, позаяк у ньому взяла участь низка громадських організацій та осередків політичних партій і, відповідно, кожен із їхніх представників мусив щось сказати.

Мітинг на Меморіалі слави тривав приблизно півгодини, хоч біля мікрофона за цей час побувало майже десять чоловік. Така стислість значною мірою була обумовлена тим, що в мітингу взяли участь військовики на чолі з начальником Дрогобицького гарнізону полковником Христенком, а військовики, як правило, люди небагатослівні.

Обидва мітинги проходили паралельно як у сенсі часу, так і простору.

Міська влада, організовуючи віче-реквієм, переслідувала мету започаткувати відзначення Дня Перемоги як загальноміського свята примирення і вшанування всіх, хто поліг у боротьбі з німецьким фашизмом. Такий намір є цілком мотивованим і відповідає стандартам цивілізованих націй, які саме в такий спосіб відзначають одну з найтрагічніших сторінок в історії людства. Втім заради шкурних інтересів навіть лідери цивілізованих націй жертвують усталеними традиціями. Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель та високодостойники інших держав смирно сиділи 9 травня обабіч Медведєва і Путіна, вітаючи з невизначеними міміками на обличчі мілітарний похід спадкоємиці Червоної армії. Але, вочевидь, стократ був правий американський капіталіст Генрі Форд, котрий сказав, що зовсім нескладно модернізувати виробництво, закупити нове обладнання, запровадити нові технології, але надзвичайно важко перебудувати людські мізки, змінити стереотипи мислення і ставлення до роботи.

Владі без особливих проблем вдалося організувати паралельний захід, на що потрібно не вельми багато зусиль і часу. Небагато довше терпіння, часу і праці треба було витратити на те, щоби переконати іншу сторону в доцільності і розумності запропонованої альтернативи.

Але позаяк терпіння не вистачило, вирішили ламати через коліно. Внаслідок вийшло так, як вийшло. Мешканців одного міста, як бачите на знімку, розділила навпіл вулиця Самбірська. Цілком очевидно, що проблема далебі не в одному Збручі, який, на жаль, досі є уособленням роз’єднаності великої нації. Виявляється, висловлюючись фігурально, навіть ледь животіючий Побук раптом може стати продовженням горезвісного Збручу.

Будь-які правителі з диктаторськими нахилами, які прагнули перетворити посполитих у покірних рабів, послуговувались випробуваним століттями класичним принципом: поділяй і володарюй.

Чи прагне теперішня верховна влада скористатися цією «класикою»? Запитання, очевидно, риторичне.

Однозначно нериторичним є запитання: на чий млин вилила воду влада, поділивши 9 травня громаду?

Щоправда, це було зроблено  (принаймні, хочеться в це вірити) з благих намірів…

До речі, виступаючи на мітингу біля Вічного вогню, міський голова Дрогобича III демскликання Олексій Радзієвський, завдяки зусиллям якого було відреставровано занедбаний Меморіал слави, твердо заявив, що такий паралельний мітинг, що поділяє громаду, відбувається в місті востаннє. Що означає ця категоричність – дасться чути найближчим часом: після того, як у Верховній Раді прозвучить гонг про початок передвиборчих перегонів до місцевих органів влади.

Петро МАЦАН

Фото Ігоря ФЕЦЯКА