Здавалось би, про
гіпертонічну хворобу лікарі та пацієнти знають доволі багато. Ведеться серйозна
роз’яснювальна робота у засобах масової інформації, прийнята і діє Державна
програма «Профілактика та лікування артeріальної гіпертонії в Україні», регулярно організовуються симпозіуми та
конференції освітнього характеру, присвячені цій проблемі. Та й вибір самих
лікарських засобів сьогодні важко порівняти з тим, що був у розпорядженні
фахівців ще десяток років тому... Через ризики та ускладнення, що несе в собі
гіпертонія, проблема залишається болючою. Про актуальні аспекти цієї популярної
теми ми ведемо розмову з лікарем-кардіологом Дрогобицького районного медичного
об’єднання Юрієм ГАВРИЛЮКОМ.
- Для кращого розуміння проблеми наведу декілька статистичних даних.
Поширеність артеріальної гіпертонії серед населення близько 30%, тобто кожен
третій дорослий – хворий. Цей показник вищий для великих міст, де високий
рівень урбанізації і, відповідно, ризики проявів гіпертонії вищі, ніж у
сільській місцевості. Пов’язано
це, насамперед, з темпом життя - вплив біоритмів, транспорту, малорухливого
способу життя, бажання працювати на двох і більше роботах, загазованість,
незбалансоване харчування. До особливих факторів ризику належать шкідливі
звички: тютюнопаління і вживання алкоголю.
Також слід враховувати, що гіпертонія небезпечна не рівнем тиску, а
можливими руйнівними ускладненнями, до яких вона призводить після багаторічного
впливу на організм людини. Часто можна почути: «У мене тиск 170/90, а в Петра
200/120, і тому мені можна все». Це неправильно, оскільки навіть при такому
відносно невеликому тискові слід враховувати шкідливі звички і фактори ризику
на виробництві та в побуті, перенесені ускладнення і супутні захворювання,
схожі недуги в батьків. Наприклад, у вас робота електрогазозварювальника,
гальваніка чи у лакофарбній промисловості, ви випалюєте понад 10 цигарок за
день, полюбляєте спиртне, маєте підвищений рівень цукру в крові, один з ваших
батьків переніс інфаркт чи інсульт – шанси ваші на поганий прогноз зрівняються
з такими, як і у Петра.
- Останнім часом популярним стало у
всьому звірятися із західними критеріями. Але і рівень життя у них вищий, і
середня тривалість життя довша…
- Звичайно, успіхи західної медицини очевидні й у науково-технологічному
аспекті, але, насамперед, завдячуюють вони достатній соціальній політиці кожної
з розвинених держав і наявній страховій медицині. Завдяки цьому потенційний
пацієнт позбавлений проблеми фінансування, доступу до сучасної медичної
апаратури та «відфутболювання» від одного лікаря до іншого. Це один бік медалі,
але є й зворотний.
По-перше, населення високорозвинених країн старіє і відповідно рівень
гіпертонії в популяції та відсоток ускладнень і смертності також високий.
По-друге, проблема зараз розглядається на психологічному рівні, у напрямку
взаємодії «пацієнт-лікар». Що я маю на увазі? Насамперед, «офісна гіпертонія»,
або гіпертонія «білого халата», - її близько 10% від усієї. Вона проявляється лише
під час візиту до лікаря. Як слід лікувати в такому випадку? Тепер серед
медичних кіл на Заході популярний термін «комплаєнс», що приблизно означає
«довіра». Мається на увазі рівень співпраці лікаря і пацієнта: чи
дослуховується пацієнт до рекомендацій лікаря, чи виконує їх?
Вищезазначене ґрунтується на «правилі половинок»: лише половина хворих знає
про свою недугу, з них лише половина приймає антигіпертинзивні засоби, і лише
половина з них робить це регулярно. Це – проблема спільна для всіх країн
незалежно від рівня розвитку.
Є ще один аспект проблеми, чому вона так погано вирішується, – недостатнє фінансування.
Наприклад, під Державну програму, про яку згадувалося вище, зовсім не виділено
коштів. Здавалося б, питання охорони здоров’я повинні хвилювати усіх. Із
засобів масової інформації бачимо, як часто посадовці вищих ешелонів влади вояжують
у зарубіжні клініки. Шкода, що вони забувають: за кордон можна поїхати, аби
зробити пластичну операцію, у плановому порядку провести аортокоронарне
шунтування при віддаленій загрозі інфаркту. Але при лікуванні гострого
інсульту, коли першочерговим є фактор часу, навіть найсучасніша клініка буде
безсилою – ефективно вплинути на ситуацію можна до шести годин. У нашій країні
нема жодної ангіоневрологічної – судинно-неврологічної – клініки, яку можна
прирівняти навіть до середньої лікарні в Австрії чи Німеччині. Проте інсульт не
вибирає: робітник чи лікар, олігарх, міністр чи народний депутат. Кожен п’ятий
із захворілих на інсульт помре, а ще кожен п’ятий стане інвалідом. На всіх
Феофанії не вистачить.
- Ви змалювали досить сумну картину.
- Я хотів висвітлити проблему реально, аби кожен, хто прочитає це інтерв’ю, зрозумів, що насамперед слід бути
вимогливим до себе. Не все так страшно – медицина робить поступ уперед, відчує
це й Україна.
Останнім часом проводяться масові заходи, учасниками яких були і наші
читачі, коли у травні-червні п’ять років поспіль протягом десяти днів усім бажаючим вимірювали тиск.
Принаймні ті, хто комплексує перед поліклінікою, мали можливість довідатися про
себе. Проблема не в тому, що людина не знає про те, що в неї підвищений тиск, а
в тім, що їй робити далі. А робити потрібно таке:
- уникати надмірних фізичних і психологічних навантажень у фаховій
діяльності та в побуті;
- відмовитися від шкідливих звичок – тютюнопаління, зловживання алкоголем;
- не допускати надмірної маси тіла: їжу слід споживати дрібними порціями
3-4 рази на день не пізніше ніж за 3 год. до сну. Не зловживати кавою, какао,
шоколадом, солодощами, виробами з борошна вищих сортів, смаженою картоплею, макаронними
виробами, яйцями – до 4 шт. на тиждень, вершковим маслом і сметаною – до 30 г на добу, кухонною сіллю –
до 4-6 г
на добу. Забороняється споживати: жирне м’ясо, печінку, ікру, сало, мозок,
бульйони, копчені та солоні страви;
- регулярні фізичні вправи. Встановлено, що для нетренованих осіб
оптимальним режимом фізичних вправ є швидка ходьба тривалістю 30-45 хв. 3-5 разів
на тиждень. Хворим на гіпертонію слід обмежити перебування на сонці без одягу
та з непокритою головою, а також роботу, коли голова опускається нижче тулуба (наприклад,
на городі);
- стежити за частотою пульсу і серцевого ритму: при частоті пульсу понад 90
ударів за хвилину або менше ніж 60 негайно звернутися до терапевта;
- придбати тонометр, навчитися самостійно вимірювати артеріальний тиск і
регулярно його контролювати. При артеріальному тиску вищому за 140/85 мм рт.ст.
звернутися до лікаря.
При наявності гіпертонічної хвороби слід регулярно приймати гіпотензивні
препарати за рекомендацією лікаря. Пам’ятайте, що прийом таких препаратів
повинен бути пожиттєвим! Ретельне виконання цих рекомендацій допоможе уникнути
небажаних ускладнень, збереже працездатність, а головне – продовжить тривалість
і покращить якість вашого життя.
