Ще недавно на одній із тихих вуличок нашого міста під опікою вірної дружини
і найдорожчого сина жив Михайло Паночко – відомий науковець, педагог, вчений і
великий любитель української пісні. Нажаль, Михайла Паночка уже ніколи не буде
поряд з нами – 15 листопада 2009 року Його не стало. А 27 квітня цього року Йому
мало би виповнитися – 70!
Найкращі роки життя Михайла Паночка пройшли у Дрогобичі і дрогобицькому
університеті імені Івана Франка. Тут він вдало поєднував наукову працю з
викладацькою роботою, певний час керував кафедрою української мови і залишив
глибокий слід у пам’яті своїх колег і друзів–однодумців. За час довголітньої
педагогічної праці Михайло Паночко навчав студентів–філологів любити рідну мову
і рідну культуру. Випускники філологічного факультету Франкового вузу, які
працюють в системі освіти, а колись навчались у Михайла Миколайовича, вдячні
своєму Учителю за глибокі професійні знання і за особливе душевне тепло, яким
Він зігрівав своїх вихованців.
Через усе своє життя Михайло Паночко проніс велику любов до української
пісні. Всевишній обдарував Його прекрасним голосом! Коли співав Михайло,
співала душа кожного, хто Його слухав. А ще Михайло був солістом у багатьох
хорах, співав у вокально-інструментальному ансамблі «Веселка», а в чоловічому
хорі «Бескид» був від початку його заснування. І саме бескидяни не забули про
70–ліття від дня народження свого Товариша. 30 травня цього року хор «Бескид»
вирушив на Жовківщину, де спочиває вічним сном бл. п.Михайло Паночко.
Цей недільний травневий день видався на диво лагідним і сонячним. Ми вчасно
прибули в родинне село Сулимів, де в церкві пройшла Служба Божа. Після відправи
парафіяни і гості, під проводом отця Юрія, вирушили на цвинтар. Там відбулась
панахида, виступили друзі, земляки, родина, а потім «Бескид» заспівав для свого
Побратима, який відійшов за поріг Вічності, «Чуєш, брате мій». І коли ця журлива
мелодія зазвучала, здавалось, що десь із піднебесся долучився до хористів і
голос Михайла…
Зупинились і помолились ми біля Братської могили тим, хто загинув за волю
України. З-поміж інших на камені викарбовано ім’я Миколи Паночка, який в 1940
році був закатований у Львові в Замарстинівській тюрмі енкаведистами. Малому
Михайлові тоді було лише 4 місяці.
Вигодувала, виховала і вивела на життєвий шлях свого сина Мати – Леся
Паночко. Ніколи їй не було легко: важка селянська праця, мізерні заробітки
колгоспниці, але жила великою любов’ю до сина, який був її гордістю. І саме на
схилі літ цій жінці довелося пережити ще одну трагедію – втрату єдиної дитини!
Ми відвідали стареньку Маму Михайла, якій минає уже 92-ий рік. Подякували
за те, що виховала такого Сина. Напились кришталевої води з криниці, яка
знаходиться на родинному подвір’ї, і яку вибудував батько Михайла, а потім від’їхали
до Дрогобича.
Але перед тим був концерт у сільському будинку «Просвіти». Тут хористи
«Бескиду» під орудою диригента і художнього керівника Василя Найчука щиро і з
великим душевним піднесенням виконали понад 15 пісень. А ще звучали вірші, які
читали Богдан Добрянський та Степан Угрин. Солістами у цей пам’ятний концерт
були Остап Гуль і Віктор Магера. Щирими і захоплюючими оплесками сулимівці
дякували за виконання чудових українських пісень і за те, що ми вшанували
пам'ять свого Товариша, а їхнього Земляка – Михайла Паночка.
Особливо зворушили усіх присутніх пісні у виконанні св. п. Михайла Паночка.
Ще в далекому 1980 році Михайло наспівав своїй дружині Євгенії на домашній
магнітофон цілу низку улюблених пісень. Ці записи стали тепер рідкісним
надбанням родини та друзів. Коли прозвучали знайомі до болю «Два кольори»,
«Чорнобривці», «Ставок заснув», сльози виступили на очах присутніх. А з
фотографії у вишиваній сорочці до нас усміхався молодий і вродливий Михайло,
такий, яким ми Його знали і запам’ятали на усе життя!..
Я нічого не прагнув собі
І нічого не взяв я у долі,
Окрім права на власний свій біль
І на пісню із власного болю.
Саме ці слова відомого галицького поета Левка Волинця співзвучні були стану
душі кожного з нас, коли ми від’їжджали з Сулимова.
Нехай рідна земля буде Тобі легкою, Друже Михайле, і нехай вічно живуть у
наших серцях мелодії Твоїх пісень!
P.S. Поїздку на могилу світлої пам’яті Михайла
Паночка зініціював і організував староста хору «БЕСКИД» Богдан Добрянський.
Супроводжували нас дружина Євгенія, син Михайло, братова Ярослава, родина
Копачів. Теплі слова подяки складаємо за фінансову допомогу на адресу п.Василя
Веселого та водія Романа Грималяка. А в родинному Сулимові смачним борщем і варениками
нас пригощали п.п.Ольга, Ірина та похресниця Ганна. Низький уклін усім
сулимівцям, які прийшли вшанувати пам'ять свого земляка - Михайла Паночка.
Наталія ЯЦКІВ
| 
