Воно, пташеня бузька, випало з гнізда років три з половиною тому. Подібне буває, коли покупець мисливського собаки вибирає щеня, яке ще сліпе і йому, щеняті, всього два-три дні. Кладе цуценя на табуретку і стежить, як воно себе поводить. Коли впаде зі стільця, – брак. Коли ж, обнюхавши площу табуретки, повертається до середини, - добре.

Отак сталося і в нашому випадку. Пташеня бузька, ще в пуху, випало з гнізда і було фактично приречене. Але Гринь Федуняк (вуличне прізвисько – Гирцик) упізнав у бідоласі молодого лелеку. Видав його дзьоб, який був набагато довшим, ніж, приміром, у гусеняти чи каченяти. Отак і став бузько ще одним приятелем самотнього Гриня. Живе у стаєнці разом з курми. І теж має своїх друзів: песика, котика.

А ще Гринь підгодовує синичок тим же кормом, що й бузька і решту домашньої живності. І коштує це задоволення господареві близько двохсот гривень щомісяця з не дуже щедрої селянської пенсії.

… Лелека, який завдячує своїм життям доброму пенсіонерові, навесні і влітку літає до своїх побратимів-бузьків. Та приходить друга половина серпня, і він, попрощавшись зі своїми побратимами, знову повертається до хатини Гриня.

Ігор РОМАНЯК

Фото автора