Минуло 10 років від дня смерті колишнього голови Дрогобицького міськвиконкому Григорія БУЛЬБИ

Григорій Савич Бульба поставив своєрідний рекорд перебування, як для галичанина, на високій державній посаді, хоч ротація номенклатурних кадрів була характерною рисою совєцької системи. Як правило, з партійної обойми не викидали, але тих, хто «підмочив» свою репутацію, переводили по горизонталі в інші міськкоми чи райкоми.

Бульбі така участь не судилася. Але вберегло його від цього, очевидно, не везіння, а вроджена мудрість і складні життєві випробування, які випали на його долю і які, безсумнівно, мали вирішальний вплив на формування характеру та ставлення як до власного життя, так і до життя тих, хто його оточував. Кажуть, це було толерантне, виважене, неупереджене ставлення.

Народився Григорій Савич на Тернопіллі, в селі Плиска Збаразького району. Коли йому було вісім років, багатодітна сім’я втратила годувальника. Давати собі раду без батька незаможній селянській родині було нелегко. Власне фундамент тієї виняткової працездатності, якою володів Бульба, був закладений з раннього дитинства. Ця обставина, безперечно, допомогла вижити підліткові на примусових роботах у Німеччині, куди його вивезли фашистські окупанти в 1942 році і на яких він пробув до кінця війни.

Труднощі загартували характер Григорія Савича і виплекали сталеву волю до життя. Тодішня система, яка, попри всі її вражаючі вади, «полювала» на здібних молодих людей, які були гарантією її життєздатності, не могла не помітити галицького самородка. Відтак Бульбі судилося те, що судилося: перебування на посаді голови Дрогобицького міськвиконкому на правах, так би мовити, довгожителя. Цілком можливо, що якби Григорій Савич народився по інший бік Дніпра або в одній із союзних республік, то завершував би свою кар’єру в міністерському фотелі чи, принаймні, в кріслі голови якогось облвиконкому. На жаль, місце народження було вкрай несприятливим для просування Бульби в координатах совєцької ієрархії.

Натомість, пощастило дрогобичанам, що Григорій Савич народився саме на Тернопіллі, а не деінде. Адже це людина, з якої, як писав В.Маяковський, «гвозди бы делать», забезпечила стрімкий розвиток інфраструктури Дрогобича. В роки головування Бульби стали до ладу такі потужні промислові об’єкти як автокрановий і дослідний заводи, підприємства ВПК «Граніт» і «Знамя», було прокладено новий водогін, шляхопровід на вул.Стрийській, споруджено кінотеатр «Аврора» (зараз «Прометей»), готель «Тустань», туркомплекс на Гірці, другу музичну школу, декілька АТС та десятки інших об’єктів. Напівпустині на вулицях Самбірській і Космонавтів (тепер Володимира Великого) перетворилися на житлові мікрорайони. Про школи і дитсадки годі й говорити. Кажуть, для Бульби був неписаний закон: щодва роки «здати» один садок і щочотири роки – одну школу.

З огляду на будівельний бум у Дрогобичі, який відбувався в період його головування, Григорія Савича нарекли головним виконробом міста. Кажуть, Бульба не ображався, а, навпаки, пишався цим прізвиськом. Адже це було своєрідним визнанням його заслуг перед громадою, якій він служив вірою і правдою.

До речі, про віру. В епоху тотального переслідування релігійних почуттів Григорій Савич не ризикнув залишати нехрещеними своїх дітей і не боронив бабусі навчати онуків молитов та інколи тишком-нишком водити їх до церкви. Себто Бульба більше боявся Бога, ніж партійного начальства, і в цьому, вочевидь, була запорука його керівного довголіття.

Григорій Савич володів талантом налагоджувати мости дружби й тісної співпраці. Він приятелював із тодішнім головою Ради Міністрів УРСР Віталієм Масолом, іншими очільниками системи, добре знався з багатьма керівниками міст і областей, директорами фабрик і заводів, ректорами «вишів» тощо. І ці зв’язки Бульба геніально використав задля розвитку міста і добробуту громади.

Очевидно, творити добро не тільки для себе, але й для громади успадкував син Григорія Савича Віктор, котрий обирався депутатом по одномандатному округу. На жаль, під час попередніх виборів «мажоритарку» ліквідували, а відтак Бульба-молодший утратив можливість представляти інтереси своїх виборців у міськраді.

На щастя, цьогоріч законотворці виправили цю помилку. Дасть Бог, виборці мудро скористаються цим шансом.

Надія ГАБОРІЙ