У тридцять сьомому номері львівської газети «Експрес» редактор Ігор Починок опублікував статтю «Схеми Кирпи». Це свого роду журналістське розслідування про те, як за 16 днів конкретними особами було реалізовано сумнівних операцій на сотні мільйонів гривень. Згадані махінації проходили на благодатному полі «Укрзалізниці». Публікація про факти зловживань чиновників, депутатської корупції, до якої причетні депутати від БЮТу, викликала в суспільстві резонанс.

Та, окрім позитивних емоцій для журналістів «Експресу», на їхні голови посипались своєрідні погрози. Невідомі порізали колеса службового редакційного автомобіля, підпалили приміщення редакції.

А далі почалося найцікавіше – якийсь слідчий, що на другому кінці телефонного зв’язку відрекомендувався Мельником, повідомив, що проти директора «Експресу» порушено кримінальну справу. І зловмисники слова дотримали. Днями, коли директор А.В. залишився вдома з п’ятимісячним немовлям і шестирічною дитиною, до нього навідалися два незнайомці у цивільному, заявивши директору, що його викликають на допит. Цікаво й те, що на руках вони мали відповідну постанову. Залишивши двох малих дітей, директор газети зачинив квартиру, але встиг повідомити своїх колег про це свавілля. Журналісти одразу вдарили на сполох: повідомили всіх керівників фіскальних органів про переслідування і вдалися до таких мудрих дій: на пішохідній доріжці, крокуючи туди й назад, перекрили рух транспорту на трасі «Чоп – Київ». Відразу на ці події зреагував головний міліціонер області Михайло Цимбалюк. З’ясувалося, що до свавілля причетні деякі міліціонери. Йде розслідування справи. У четвер, 15 квітня, прем’єр-міністр України М.Азаров видав розпорядження про створення спеціальної комісії для термінового її відбуття до Львова і з’ясування всіх обставин.

З нетерпінням на справедливий вердикт очікують не лише журналісти «Експресу», але й їхні колеги з усіх редакцій, у тому числі журналістський колектив «ГЗ». Адже на регіональному рівні інколи знаходяться особи, котрі в той чи інший спосіб, захищаючись зв’язками, партійною приналежністю, погрожують журналістам вплинути на їхню професійну діяльність. Ми часто-густо сміємося з цих заяв, але, як бачимо, нині нашим колегам аж ніяк не до сміху. Тому ми солідарні з їхньою позицією і вважаємо, що якщо цей прояв наступу на свободу слова пройде, тоді повсюдно може розпочатися такий процес і на інші видання. І хоч в області журналістів не так багато, але нас не залякати.

Володимир ТУРМИС