Не кожна школа нині може похвалитися тим, що знайшлися кошти для ремонтних, оновлювальних робіт. Бо, насправді, переживаємо нелегкі часи. Криза торкнулася економіки, тому й коштів на такі потреби виділяється обмаль. Будь-який поступ у вчорашній чи нинішній ситуації розглядається як великий успіх. За останні декілька років керівництво міською освітою посприяло багатьом школам в оновлювальних роботах. Чимало коштів було скеровано на ці потреби. Своїми думками з цього приводу ділиться начальник відділу освіти міста Петро Ярославович СУШКО.

- Які аргументи Ви наводили перед владою, депутатами, щоб на ремонтні справи для шкіл вони погодилися у бюджеті окремим рядком виділити певні суми коштів?

- Навчальні установи і дитячі садочки, як правило, фінансуються із державного, обласного і місцевого бюджетів. Тому доводиться серйозно працювати всім, хто причетний до нашої гуманітарної сфери, щоб підготувати переконливу аналітичну довідку, яка послужила б аргументом, зокрема на користь освітніх закладів Дрогобича і Стебника.

Найбільш вдалим видався 2008 рік, коли фонд розвитку міста мав гроші. У цей час вдалося ЗОШ №№1,2 внести в державний проект «3000 оновлених шкіл України». Та, попри все, левова доля фінансових ін’єкцій лягла на плечі міського бюджету. Особливо хочу відзначити старання і допомогу в цій справі першого заступника міського голови Дрогобича Петра Суди. Нам неодноразово доводилося бувати у Львові і переконувати керівництво обласного управління освіти в доцільності скерування відповідних коштів на Дрогобич. У тому ж таки році був виконаний значний обсяг робіт: у ЗОШ№№1,2,6 провели заміну вікон, у ЗОШ№8 замінили старі котли на нові, ЗОШ№9 відремонтували спортзал, майстерню, у ЗОШ№10 встановили нові вікна і в ЗОШ№14 відремонтували покрівлю. Не обминули увагою й інші школи: у ЗОШ№15 відновили фасад, частково покрівлю, капремонт системи каналізації, туалетів провели у ЗОШ№16, м’яку покрівлю і шатровий дах встановили відповідно у ЗОШ№№7,17, а в ЗОШ№4 відремонтували систему опалення. Вдалося перекрити дах і на Будинку науково-технічної творчості, замість шиферу встановили металопрофіль. Щодо 16 садочків, то більшість із них потрапили під ремонтні роботи. Водночас у них було відкрито 22 групи, на ці потреби зі Львова надійшло фінансування.

Торік набагато скромнішими були відрахування на потреби шкіл, дитячих садків, і, очевидно, поточний рік не вселяє оптимізму, бо ще й досі нема національного бюджету.

- Петре Ярославовичу, а які були задіяні будівельні організації до ремонтно-відновлювальних робіт і чи залишилися Ви задоволені їхньою якістю?

- Великі обсяги робіт контролювались відділом капітального будівництва, який очолює Василь Петрович Бохонок. Було задіяно чимало будівельних організацій, які мають ліцензії на різноманітні технологічні роботи. Якістю робіт задоволені. Правда, у ЗОШ№1,2 під час танення снігу «вилізли» деякі недоліки, пов’язані із покрівлею. Тому в деяких місцях вода просочилася у кабінети. Однак у нас є гарантійний лист за підписом п.Бохонка, що до 1 липня цього року недоліки будуть усунені за їхні кошти.

- Поки що бюджету нема, існує тимчасовий кошторис, і навряд чи на поточний рік будуть передбачені якісь кошти?

- Дійсно, цей рік буде складним у сенсі надходжень коштів. Соціальні програми будуть скорочені. Мабуть, у багатьох освітянських колах області, в т.ч. і в нашому місті постане злободенне питання щодо оптимізації мережі в навчальних закладах, так як за останні сім років суттєво зменшилася кількість учнів. Реально скорочено 95 класів, але кількість шкіл не зменшилась. Це болісний процес, але обставини спонукають приймати об’єктивні рішення. Головне, щоб жоден учитель не був скривджений чи обділений шкільною програмою.

- Останнім часом чимало говорили про відкриття на базі ЗОШ№5 коледжу мистецтв від Львівської академії. Мова йшла про оренду зайвого приміщення загальною площею 200 квадратних метрів. Якою бачиться Вам перспектива згаданої ідеї?

- Із даною пропозицією до Дрогобицької міськради звернулося керівництво Львівської академії мистецтв про відкриття на базі ЗОШ№5 коледжу відповідного мистецько-ужиткового профілю. У школі порадилися і дійшли до висновку, що доцільніше піти на такий крок. Адже вчителі отримають додаткове навантаження до своїх годин, а по-друге, при сприянні академії врешті-решт вдасться закінчити добудову школи, які ще розпочали 17 років тому. До речі, тоді там навчалося 1000 дітей, нині – всього 513. Ідею дислокації коледжу в згаданій школі підкріпили рішенням трудового колективу. Все йшло до логічного завершення, але дехто з батьків учнів домислили, що в дітей забирають приміщення, і тому вони висловили протест у письмовій формі. Звісно, справу загальмували нагорі, тому у вересні минулого року так і не вдалося відкрити коледж. Його фінансування передбачено з державного бюджету. Найбільш обдаровані діти з наших західних регіонів, крім загальної освіти, отримали б ще навики бойківсько-лемківського прикладного мистецтва. А згодом ті, яким найбільше припало до душі профільне навчання, «перебралися б» у вищі навчальні заклади.

- Чи плануєте цьогоріч вдаватися до послуг спонсорів і меценатів?

- Шефська допомога має добрі традиції. Але якщо раніше у більшості випадків існувала так звана рознарядка, коли певні підприємства очікувалися школами, то нині, здебільшого, спонсорська допомога залежить від особистісних якостей того чи іншого керівника.

Володимир ТУРМИС