Розмова з головою Львівської обласної ради 4-го демскликання Михайлом СЕНДАКОМ

-         Михайле Дмитровичу, нещодавно в інтернет-виданнях з’явилася низка ваших коментарів з приводу першого туру голосування. З них випливає, що ви абсолютно не поділяєте точки зору переважної частини націонал-патріотичного політикуму, які намагаються переконати виборців, що обрання Віктора Януковича Президентом є смертельною загрозою для України.

-         Ще не було в Україні за часів незалежності таких виборів, якими б певні політичні сили не лякали виборців. Після декількох окупаційних режимів, особливо після комуністичного, страх, мов блоха в кожусі, міцно засів у наших генах, а за допомогою страху, як відомо, найлегше маніпулювати суспільством. Генеральною репетицією щодо маніпулювання суспільством за допомогою страху була істерія навколо так званого курячого грипу, котрий, як свідчать факти, виявився грипом чисто політичним. Таких дешевих прийомів за часи незалежності, як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях, було безліч. І, на жаль, це спрацьовувало і дотепер спрацьовує. Очевидно тому, що, як кажуть у народі, в страху очі великі. За допомогою таких прийомів суспільство заганяють у стан страху, і воно в загальній масі перестає мислити логічно, а відтак обирає не розумом і серцем, а інстинктами.

-         Але ж ваш візаві Президент Ющенко, радником якого Ви є, теж скористався цим прийомом, лякаючи націю до і після першого туру голосування втратою демократичних цінностей, неоднозначно натякаючи, хто до такої втрати передусім може призвести? Тобто Глава держави, гарант Конституції, лідер нації теж скористався цим дешевим прийомом. То ж чи варто тепер строго судити інших за цей гріх?

-         Віктор Ющенко, поза всяким сумнівом, увійде в історію як перший Президент, котрий наважився на непопулярні для нашого посткомуністичного суспільства кроки. Маю на увазі його вклад у відновлення історичної пам’яті та творення української нації. Він перший наважився відступити від лицемірної демагогії щодо забезпечення передусім соціальних гарантій і намагався донести до свідомості українців, що в кожної нації є набагато вартісні речі, які гарантують її збереження у просторі й в часі. На жаль, він надто пізно почав озвучувати ці ідеї, які потонули у шквалі суцільної соціальної демагогії. Жаль, бо ще понад два роки тому я особисто передав у Секретаріат Президента комплекс ідей, розроблених Науково-ідеологічним центром ім.Д.Донцова, який на Дрогобиччині представляють такі відомі особистості як доктор наук Петро Іванишин – син покійного Провідника ВО «Тризуб» ім.С.Бандери, публіциста і мислителя Василя Іванишина та кандидат наук Олег Баган. Дуже прикро, що підле і підступне оточення Президента унеможливило його вчасний вихід на той націотворчий діапазон, який, цілком вірогідно, забезпечив би нам наш перший недраматичний вибір на президентських перегонах.

-         Але ж чи варто, Михайле Дмитровичу, поглиблювати цю драму, пропонуючи прихильникам Ющенка в другому турі голосування фактично залишитися без вибору? До речі, в своїх коментарях ви теж висловилися за те, щоби проголосувати проти обох кандидатів.

-         Така пропозиція не передбачає нічого гріховного, кримінального чи антидержавного. Навпаки, вона залишає можливість людям залишитися вірними своєму вибору, який вони пов’язували з обранням на пост Президента Ющенка. Кожен має право залишитися вірним своїм переконанням і не розмінюватися на ті соціальні обіцянки, які є значно нижчого ґатунку, ніж стратегічні національні інтереси. Рано чи пізно президентський термін мине, цілком можливо, що навіть дуже дочасно, але тягар на сумлінні, що ти поступив усупереч своїм переконанням, залишиться назавжди.

-         У своїх коментарях ви висловили припущення, що вибори виграє Янукович. На підставі чого ви зробили такі висновки?

-         Є велика, мала політика, але є просто життя, звичайні людські взаємини, на яких базується все. Я усвідомив це, коли пішов з посади голови обласної ради. Поклавши на вівтар перемоги Помаранчевої революції свої інтереси, які, цілком природно, є в кожної людини, я, як з’ясувалося згодом, позбавив себе будь-якої перспективи. Незважаючи на неодноразові нагадування про проблему працевлаштування на адресу тих, хто мав би з чисто людських міркувань про це потурбуватися, не надійшло жодних пропозицій. Ця проблема була розв’язана тільки тоді, коли я звернувся до Анатолія Кінаха, котрий за прем’єрства Януковича очолював Міністерство економіки. Мене призначили на посаду начальника Львівського обласного управління захисту прав споживачів без будь-яких умовностей, тобто ніхто не вимагав змінити свою політичну орієнтацію чи щось таке інше, зрозуміли проблему і на звичайному життєвому рівні допомогли. Я не раз допомагав багатьом людям у складних ситуаціях і прекрасно розумію і ціную вартість таких вчинків. Тому на велику політику я тепер дивлюся передусім з моральної точки зору – чи відповідальними є політики перед людьми, котрі служили їм, як мовиться, вірою і правдою? Так звані донецькі, з якими я не раз спілкувався, коли був головою облради, давно в моїх очах пройшли випробування на людську порядність. На жаль, я цього не можу сказати, а я, повірте, багато чого знаю з достовірних джерел про Юлію Володимирівну: ця жінка по трупах прагне прийти до влади. До речі, коли під час, буцімто, успішних домовленостей про постачання газу колишній президент Росії В.Путін цинічно ображав нашого Президента, висока посадова особа в державі Ю.Тимошенко хіхікала у відповідь. Це неприпустимо, позаяк це не тільки зневага до найвищої посадової особи держави, але й неприхована ненависть взагалі до української нації, яка обрала Президента. Янукович, незважаючи на свої гріхи, яких у кожної людини є достатньо, будучи Прем’єром, ніколи собі такого не дозволяв. Враховуючи те, що наші виборці є мудрими людьми, я і висловив припущення, що Янукович стане Президентом.