Ніколи не перестаю дивуватися людським можливостям, талантам
і бажанню творити красу для інших. Особливо радіє душа, коли бачиш роботи наших
українських митців та майстрів – відразу видно любов до рідного краю, традицій,
звичаїв, релігії. 
Отримати задоволення від таких робіт можна у Краєзнавчому
музеї «Дрогобиччина». Виткані бісером біблійні сюжети від родини з містечка
Журавно, оздоблені шклярусом і паєтками ікони та прикраси з бісеру дівчинки-восьмикласниці
із Кропивника, колекція ляльок-оберегів з Яворівщини. І всі вони зроблені з
любов’ю, від щирого серця.
Родина Благутів із Журавно, що на Жидачівщині, не маючи
професійної мистецької освіти, дивує відвідувачів своїми тканими полотнами.
Особливістю цих робіт є те, що всі вони виконані з бісеру. Така копітка праця
вимагає терпіння і багато часу (близько 3-4 місяців і 6-7 годин щоденно), тож
творить це диво вся сім’я – пані Оксана, її чоловік Володимир та їхній син
Іван. За словами п.Оксани, за роботою вони не помічають плину часу, який просто
стає миттю, ніби саме Боже благословення підтримує їх. Біблійні сюжети вражають
дивовижною красою, багатою простотою і реальністю. Усі полотна притягують до
себе дивним світлом і теплом, котрим просякнутий кожен міліметр художнього дива.
Ікони і портрети визначних церковних діячів, святих, копії творів видатних
художників XV-XVIII ст.
відтворені з фотографічною точністю. Всі кольорові поєднання, створення єдиної
гармонійної композиції – це нелегка праця самих авторів робіт. Простота і
лаконічність творів дозволяє легко зрозуміти і сприйняти, відкрити щось нове у
світі мистецтва і життя.
Традиція виготовлення ляльки-мотанки — спочатку як
містичного атрибуту, пізніше як іграшки — налічує понад сім століть.
Лялька-мотанка — це оберіг і водночас архетип матері, дитини, роду, символ,
насичений позитивною енергією. Виготовлена вручну лялька є символом добра,
родючості, материнства. Оксана Маруняк захопилася виготовленням цих ляльок ще в
дитинстві, коли першу ляльку зробила разом зі своєю бабусею. Захоплено
спостерігаючи за роботою бабусі, маленька Оксана вирішила теж навчитися цьому
ремеслу. Виготовити таку ляльку досить нелегко – шляхом зав'язування і
намотування тканини без допомоги голки робиться тіло і потрібно таку красу ще й
одягнути. Одяг лялькам також не шиється, його створюється шляхом намотування
шматків тканини. Та вони варті такої уваги і турботи. Перед тим, як «одягнути»
ляльку, майстриня детально добирає клаптики тканини так, щоби зберегти
національний колорит одягу Яворівщини. Як же гарно вони виглядають не тільки
поодинці, а й у композиціях! Наприклад, «Колядники», «Вертеп». Цікавість до таких
виробів з часом не згасає, а, навпаки, поглиблюється. Теплом, яке отримала з
рук бабусі, майстриня щедро ділиться зі своїми вихованцями, адже Оксана Маруняк
не тільки створює власні ляльки, але й передає свій досвід дітям, працюючи
керівником гуртків «Народна лялька», «М'яка іграшка» та «Природа і фантазія» в смт.Івано-Франкове.
Її вихованці неодноразово брали участь у конкурсах різного рівня у Львові,
Києві, Косові і займали призові місця.
Вражають своєю красою, щирістю та яскравістю роботи учениці
восьмого класу Галини Орєшнікової з Кропивника. Вироби з бісеру – намиста,
кольє, браслети, прикрашені яйця – красиві й акуратні. Та найбільше приковують
увагу ікони, оздоблені шклярусом і паєтками, розміщення яких дуже вдало передає
форму складок тканини. Звичайні бусинки під її руками збагачують образ пишністю
і красою, гідністю та святістю. Від цих робіт іде хвилями сила натхнення,
радості, тепла і спасіння. Відчуваєш навіть на собі якийсь захисний ореол, який
вбереже тебе від усього злого і поганого. Дуже хотіла б познайомитися із цією
талановитою, Богом обдарованою дівчиною! Гадаю, що скоро про неї та її роботи
заговорить вся Україна, а далі і весь світ. Тому від усього серця бажаю їй
успіхів і наснаги у її творчості.
Увібравши в себе по краплинці прекрасного з кожної роботи,
відчула якесь могутнє піднесення і бажання творити самій, але не «в скриню», а
для всіх. Дуже хочеться, щоб все більше людей цікавилися культурною спадщиною
свого краю. Прийшли і освятились прекрасним, відчули, що є вічне, задля якого
треба жити і радіти на цій Богом даній землі.
Анна САГАН
Фото Ярослава ГАЙГЕЛЯ
|
