Сучасний шалений суспільний темп негативно позначився на
людських стосунках. У споживацькій гонці чимало сущих на цій землі загубили,
розтринькали таку важливу рису характеру, як обов’язковість. Ці особи не
соромляться «позичати» очі у Сірка, для них поняття честі і гонору –
незбагненні поняття. Вони вміло, артистично вдають, що глибоко вникають у
проблеми людини, навіть детально записують прохання у щоденник-нотатник. Але
буквально за мить про цей епізод забувають, хоча свого співрозмовника
запевняють, що це питання не лише у них на контролі, а й на початковій стадії
вирішення. А далі у дію вступають елементи відтермінування: один керівник у
відпустці, інший опинився під ковпаком і не може впливати на ситуацію і. т.д. Версій
щодо тупцювання на місці – безліч. У багатьох випадках впливові на ситуацію
люди уже на самому початку запрограмовані на негативний результат, позаяк не
мають від цього жодного зиску.
У цьому контексті з приємністю згадую декількох поважних
дрогобичан, яким нині майже по 60 літ, і вони зберегли гідність, порядність і відповідальність
за слово. Наприклад, один банкір п.М. на прохання пересічного нашого краянина
прийняти на роботу в установу дочку сказав: «Нехай подає документи на конкурс,
і якщо знань у неї достатньо, то у Вашої доньки є перспектива потрапити у
кадровий резерв». Чоловік спершу подумав, що так говорять всі, але чомусь
повірив банкіру. Пройшло трохи більше півроку, і дитина отримала місце праці.
Зауважте, без жодних мотивацій чиновників.
Або ще така ситуація: є у нашому місті навчальний заклад,
а в ньому різні факультети. І працюють там теж останні із могікан, які ніколи
не скривдять дітей-сиріт чи напівсиріт, які прагнуть до знань. До редакції
часто звертаються люди, щоб висловити вдячність за благородні вчинки тим, хто
вміє творити добро. Кожному варто пам’ятати біблійне напуття: «Усе в житті
винагороджується: як добро, так і зло. За п’ять хвиль до смерті твоєї тобі
воздасться».
