24 лютого у ЗОШ
№17 відбулося свято «Найперше було слово» з нагоди Міжнародного дня рідної
мови. Дійство, організоване учнями 8-А та 8-В класів під керівництвом учителя
української мови та літератури Надії Паньків, було незвичним і цікавим. Учні
сьомих, восьмих та дев’ятих класів, а також вчителі, які зібралися того дня в
актовій залі, стали свідками… судового процесу. 
Тут були і
адвокат (Юлія Багрій), і прокурор (Марта Барна), і суддя (Віта Амосова), і
секретар засідання (Андрій Мисечко), і свідки. У ролі підсудного Івана
Івановича із цікавим прізвищем Слово виступив Руслан Пагулич. Вела свято Надія
Гонта.
За сценарієм,
Івана Івановича, який народився у селі Літературнім, звинуватили у зраді рідної
мови, зневазі до матері і пропаганді російської культури. Підсудному здається,
що українська мова – недовговічна. Мине, мовляв, небагато часу і вона зникне,
її замінить російська. Тому й говорить суржиком, каже, що йому «не потрібна
мова, була б у магазині ковбаса» і додає:
Непрестижна рідна мова,
Як селючка мати.
Соромно її любити
Ще й про неї дбати.
От якби нам за ту мову
По рублю давали
Тоді б вона й без закону
Державною стала.
Пробувши лише
півроку в місті, Іван Слово приїхав додому і заговорив до мами російською.
Він в село вертається, зі мною вітається:
- Здрастє, мама родная!
- Как здесь поживаєтся?
Я його погладжую по рудому чубчику.
- Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?
А синок відказує, - ви, маманя, тьомная,
В нашом положеніє разніца огромная.
Я живу у городє, ви всьо время в полі.
Как тут-здєсь розтумкаєш, что-чево і штолі?
Прокурор вимагав
покарати Івана Івановича за зневагу до мови і рідної матері. Адвокат
стверджував, що підсудний просто злякався, опинився під впливом ворожих
українській мові осіб. Виступили і свідки з обох сторін.
Врешті-решт підсудний
пояснив, що закохався до безтями у Проню Прокопівну Сєркову, з якою не міг
«общаться по-мужицьки» і тому став розмовляти російською мовою, а фактично,
суржиком. Тоді він був під впливом високих почуттів, зараз розкаюється і
просить не засуджувати.
У підсумку, суд
визнав Івана Івановича Слова винним. Та оскільки підсудний усвідомив свою провину,
йому призначили умовне покарання. Протягом року він буде знаходитися під
наглядом педагогів, які слідкуватимуть за його спілкуванням. Якщо знову
візьметься за старе – буде покараний і кинутий до в’язниці.
Завершилося свято
декларуванням вірша про слово, у якому були такі слова:
Найперше було слово –
Наш світ мине, як день,
Мине і світу слава,
Та слово – не пройде!
Після завершення
сценічного дійства виступив гість свята – поет і краєзнавець Роман Пастух. Він похвалив
учнів, які виступали на сцені, а також розповів про історію української мови,
культури, про рідний Дрогобич.
А ось відгуки
інших очевидців дійства – учнів ЗОШ №17.
Тетяна Ісупова: «Мені дуже сподобалося свято. Справді, ми в
Україні маємо мати свою рідну мову і не цуратися її. Не розумію людей, які
постійно живуть в Україні і розмовляють російською. Іван Іванович Слово під
впливом почуттів проміняв рідну мову на російську, але потім схаменувся і
визнав свою провину. Не дарма кажуть: «Втратиш мову – втратиш душу».
Ірина Фок: «Свято «Найперше було слово» було сучасним і
цікавим. На мою думку, головною ідеєю заходу було закликати учнівську молодь до
спілкування українською мовою. Адже під час заходу підсудний І.І.Слово був
засуджений за те, що зрадив свою матір – мову. Цікавою була розповідь Романа
Пастуха. Такі виховні заходи є дуже корисними».
Ярослав ГРИЦИК
| 
