Тому що для позапланової перевірки у такому наказі мають бути вказані вагомі підстави, а часто-густо такою підставою є лише бажання податківців «витиснути» зайве з підприємців. Що ж стосується планових перевірок, то вони мають своєю метою перевіряти сукупність показників фінансово-господарської роботи фірми і аж ніяк не вибіркову її діяльність, Це законом забороняється: вчитайтеся у преамбулі закону значення слів планова і позапланова перевірки. Але одна і друга згідно ст.11 Закону № 509 « Про державну податкову службу» підпадають під необхідний перелік документів, які треба надавати підприємцю під час перевірки. Мене намагалися переконати: так працює половина України. Не заперечую: на жаль, так. Особливо, західної, і особливо, у Дрогобичі. Чи не тому чимало підприємців перереєстровують свої фірми в інших регіонах? Виявляється, у нас не суд визначає істину, а звичайний правоохоронець, який може безцеремонно заявитися на фірму і пробувати втиснути якийсь папірець на штраф за ... недопускання податкової до перевірки. Так було днями у нас. Може нас взагалі мають за дрімучих неуків? А податківці можуть прийти інколи навіть без посвідчення, мовляв, хіба ви нас не знаєте? Хто би сумнівався!

Мала нещодавно сумну нагоду спостерігати за моральним у повному розумінні слова тиском на приватного підприємця з боку податкової служби, міліції податкової і місцевої лише за те, що не погодився надати податківцю інформацію поза тією, яку надає єдиноподатник під час перевірки. В діях єдиноподатника, до речі, дозволених законом, державні службовці вгледіли ознаки злочину. А хіба це підстава для того, щоб компрометувати людину в очах знайомих і сусідів, збираючи інформацію про жертву, телефонувати майже уночі, погрожувати, як це на моїх очах робили днями правоохоронці,не бачити суттєвої різниці між запрошенням і письмовим запитом і не знати про те, що за одним й іншим забороняється вимагати від платника податку копій документів поза перевіркою. Це таке у них специфічне запрошення до розмови. Без обов’язкового з їх боку нагадування людині її конституційних прав. У міській прокуратурі, проаналізувавши дії правоохоронців, порадили підприємцю звернутися до суду за захистом своїх прав. Варто скористатися порадою.

Навіть дуже стараючись не можу віднайти у пам’яті світлих моментів про захисників правопорядку. Дві крадіжки на фірмі ними так і не розкрито. Було лише намагання з боку міліції змінити формулювання моєї заяви, мовляв, напишіть, що вкрали ваші, особисті, речі. Вловлюєте різницю у кваліфікації злочину? І донині гуляє трасами, можливо, і не України, вкрадений на фірмі моїх родичів автомобіль. І чи тільки у моїх? Яке поле для діяльності правозахисників. Добрий урок дав правоохоронцям нещодавно Президент України Янукович, продемонструвавши, з якою легкістю можна у нас у країні закупити наркотики. А у нас, у Дрогобичі, розпізнають крадіїв і хуліганів через... замкову щілину у дверях. Я б не повірила, якби це не було зі мною і не мене слідчий звинувачував у небажанні допомогти слідству. У такий спосіб - ні! Хіба у міліції не розуміють, що тим самим принижують не тільки людей,але й псують свій імідж. Ви, мовляв, надивилися фільмів і начиталися книжок. Що правда, то правда: дякую за це радянській школі. Але як шкода, що моя міліція й на соту долю не схожа на ту, що у фільмах. На ту, яку я так красиво пропагувала з екранів дрогобицького телебачення.

На зухвалі витівки хуліганів дрогобицькі правоохоронці відхрестилися у свій час від моєї заяви відпискою, що це спір двох господарських структур. Але ж у діях уже згадуваного вище підприємця також договір між господарськими структурами і працює він згідно з нормами законодавства То чому цей факт ставлять під сумнів працівники правопорядку?

Одне обнадіює: що робиться все це ,швидше всього, нижчими за посадовим рангом людьми. Може й нам засумніватися у патріотичності їх намірів? Сподіваємось,що їх керівництво про це - ні сном, ні духом. Що суди, як у кожній правовій державі, схиляться на бік підприємця: хоч хтось зрозуміє, що не можна рубати курку, яка несе яйця, робити ставку лише на великий бізнес. Ахметови далеко, та й вони не в стані забезпечити всіх роботою. А ми тут, поруч, робимо щодня, щогодини свою велику малу справу. В умовах, які європейцям і не снилися. Недаром ми на 140-му місці у світі по веденню бізнесу. Уявіть собі на хвилину, наслідки, якщо завтра весь підприємливий люд, лише у Дрогобичі, разом із найманими робітниками вишикується під дверима біржі праці!

При кожній зустрічі з чиновником у мене мимоволі народжується крамольна думка: помінятися ролями. Я ж уже спробувала, у мене і на цей раз вийде. А у нього? Чи зможе він працювати за законами, що видаються заднім числом? У країні, де підприємець - не людина і не має права на помилку? Чи завжди у нього зійдеться арифметична формула, що дорівнює одному відсотку платежів до бюджету від доходів, тим більше, у час кризи? Особливо, коли ти волею обставин раптом у мінусах, а податковій для статистики треба показати позитивний результат? Це хіба не порушення? При цьому низько схилитися не в одному кабінеті податкової за підписом на звіті, інакше його у тебе не приймуть.

У цих замальовках з натури бракує лише конкретних прізвищ дійових осіб. Газетна площа не дозволяє, та й журналістська етика підказує поставити крапку на цій історії. Можливо, до наступного разу. Факти зафіксовані у документах, детальній переписці. Повірте, це справжні шедеври новітнього епістолярного жанру. Якщо відкинути філософію, то нам, підприємцям уже давно необхідно об’єднатися для захисту своїх прав. Я впевнена: у кожного з вас своя історія можливо тоді населення двох планет – народ і державні чиновники – нарешті припинять тиху війну і знайдуть спільну мову.

Ярослава СЕРЕДНИЦЬКА,

директор ТзОВ «Галицькі технології», член національної спілки журналістів