Через два роки, в 2012 р. славному дрогобицькому хорові, або чоловічій хоровій капелі «Бескид» виповниться 50 років. Про цей колектив написано стільки, в тому числі видано книгу «Ой немо то, як в «Бескиді», що годі додати щось нове до його творчого портрету. Але коли те нове існує, то воно, можливо, полягає в непереборному прагненні все меншої кількості співаків, які продовжують відлітати у вічний вирій, і на це нема ради, продовжувати співати й концертувати. Давно вже «їх ясності» (бо позбулись буйних чубів) і «їх світлості» (бо посивіли, немов луні) за кілька десятиліть стали такі спаяні і, жартома кажучи, споєні, що утворили своєрідну творчу спільноту, наче нерозлийвода. Наскільки вони різні за характерами, настільки ж подібні за любов’ю до української пісні з її величезним патріотичним і виховним потенціалом. Тієї любові, яку в них розвинув  майже до професіонального рівня славний засновник і довголітній диригент хору маестро Степан Стельмащук.

Нині продовжують ходити на традиційні щочетвергові репетиції в головному корпусі педуніверситету ім. І. Франка і виступати на сцені до 25 бескидян. А загалом їх було понад 80. Після відходу з цього світу диригента і композитора Романа Сов’яка до керма колективу стали художній керівник і головний диригент Василь Найчук, диригент і соліст Віктор Магера, староста Богдан Добрянський. Всі ці посади і ролі не оплачуються, і керівники працюють виключно на громадських засадах. Час від часу їм щастить домовитися з тим чи іншим добродієм або спонсором для винаймання автобуса, і тоді знову нашим бескидянам мандрівочка пахне.

Ось і в неділю 23 травня 2010 р.на День героїв, що збігся із Зеленими святами і храмовим празником, хор здійснив чергову концертну поїздку на Яворівщину в село Наконечне-2 (поряд існує Наконечне-1), що лежить обабіч гостинця Яворів-Краковець. Чому туди? Бо звідти походить довголітній незмінний учасник хору Дмитро Меньок. Він і став головним призвідником відвідин рідного села в складі «Бескиду». Дорогою пан Дмитро розповів про те, що це середнє за величиною село Яворівщини дало близько 80 вояків ОУН і УПА (в середньому кожного восьмого жителя!). В надзвичайно важких умовах вони героїчно боронили свій край від німецько-фашистських, польських і комуно-російських окупантів, полігши на полі слави. Москалі навіть не дали поховати їх. Тому могили вірних синів і доньок України переважно невідомі.

 Коли Україна воскресла до вільного й самостійного життя, односельчани спорудили в центрі Наконечного-2 велику символічну могилу своїм героям, щоб було де вшановувати їх світлу пам’ять. Частину прізвищ полеглих повстанців викарбувано на чорній гранітній плиті, решту прізвищ ще належить з’ясувати і дописати. Тут потрібно поспішити, бо в селі майже не залишилось  людей, які були свідками подій визвольної боротьби 1940 років і можуть поділитися спогадами. Зробити це повинні вчителі, вихідці з села, яких цікавить його історія, а влада покликана заохотити їх до пошуку і написання матеріалів на цю тему.

Після Служби Божої в новій церкві селяни на чолі зі священиком прийшли до символічної повстанської могили. Дорогою до урочистого походу долучились і гості з Дрогобича. Біля могили отець Михайло відслужив панахиду. Вітальне слово, свою синівську шану до полеглих героїв виголосили і продемонстрували сільський голова Володимир Глущак, директор школи Ігор Гула, Богдан Добрянський. Від орудою Василя Найчука бескидяни виконали пісні «Коли ви вмирали», «Видиш, брате мій», гимн ОУН «Зродились ми великої години». Автор цих рядків прочитав свій вірш «Розп’яті імена».

Господарі урочистостей влаштували дрогобичанам гарячу і смачну перекуску. Навзаєм хористи подарували їм і кухаркам щире й натхненне «Многая літа!». Ті розчулились і признались: нам ще так гарно ніхто ніколи не співав. Відтак жителі зібрались у Народному домі на святковий концерт. На сцені знову диригував Василь Найчук. Кілька пісень продиригував і виконав як соліст Віктор Магера. Загалом прозвучало півтора десятка стрілецьких, повстанських і сучасних патріотичних пісень. Крім «Бескиду», співала також місцева солістка Віра Меньок і сільський чоловічий ансамбль.

Від імені громади парох і сільський голова ще раз подякували дрогобичанам за повагу до пам’яті повстанських героїв Наконечного-2 і в їхній особі - до всіх борців за волю України. А хористи висловили вдячність за запрошення відвідати це мальовниче село за кілька кілометрів від кордону з Польщею, зусібіч заквітчане вічнозеленими пахучими соснами, що потопає в буйнотрав’ї.

Першою мандрівкою в 2010 р. на Яворівщину «Бескид» відкрив нинішній концертний сезон. У його планах – нові цікаві поїздки з піснею до спраглих на неї. Тож нехай Господь додасть їм нових сил і здоров’я для здійснення безкорисної патріотичної місії – співом кріпити серця, підносити патріотичний дух краян.

Роман ПАСТУХ